1. Орфоепічний словник української мови

випускник

випускни́к

[виепускник]

-ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випускник — (той, що закінчив якусь освіту) (про учня) абітурієнт. Словник синонімів Полюги
  2. випускник — випускни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. випускник — -а, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. випускник — ВИПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво, посвідчення чи диплом. Випуск того року вважався небувалим в історії гімназії братством здібних, .. Словник української мови у 20 томах
  5. випускник — ВИПУСКНИ́К (той, хто закінчує або закінчив середню школу чи інший навчальний заклад); АБІТУРІЄ́НТ (учень, що закінчує середній навчальний заклад). Однаково добре ставився (капітан) і до досвідчених льотчиків,.. і до молодих випускників авіаучилища (Л. Словник синонімів української мови
  6. випускник — ВИПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. Випускники десятих класів Збирають менших школярів, — І кожен дерево своє На догляд іншим віддає (Нагн. Словник української мови в 11 томах