випускник
ВИПУСКНИ́К, а́, ч.
Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво, посвідчення чи диплом.
Випуск того року вважався небувалим в історії гімназії братством здібних, .. добре вишколених випускників (М. Грушевський);
Він [капітан] однаково добре ставився і до досвідчених льотчиків, .. і до молодих випускників авіаучилища (Л. Первомайський);
Встигла подати документи до медичного училища, там якраз набирали додатково спеціалізовану групу з випускників середніх шкіл (Г. Усач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випускник — (той, що закінчив якусь освіту) (про учня) абітурієнт. Словник синонімів Полюги
- випускник — випускни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- випускник — [виепускник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/-ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- випускник — -а, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випускник — ВИПУСКНИ́К (той, хто закінчує або закінчив середню школу чи інший навчальний заклад); АБІТУРІЄ́НТ (учень, що закінчує середній навчальний заклад). Однаково добре ставився (капітан) і до досвідчених льотчиків,.. і до молодих випускників авіаучилища (Л. Словник синонімів української мови
- випускник — ВИПУСКНИ́К, а́, ч. Той, хто вчиться в останньому класі (на останньому курсі) або закінчив навчальний заклад, одержавши відповідне свідоцтво чи диплом. Випускники десятих класів Збирають менших школярів, — І кожен дерево своє На догляд іншим віддає (Нагн. Словник української мови в 11 томах