1. Орфоепічний словник української мови

височенний

височе́нний

[виесочен:ией]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височенний — височе́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. височенний — -а, -е. Дуже високий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. височенний — ВИСОЧЕ́ННИЙ, а, е. Дуже високий. Синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (І. Франко); Такий він був височенний, що лікарський халат не прикривав йому й колін (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. височенний — див. високий Словник синонімів Вусика
  5. височенний — ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. височенний — Височе́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. височенний — ВИСОЧЕ́ННИЙ, а, е. Дуже високий. Височенний димар [заводу] викидає клубки чорного диму (Панас Мирний, I, 1954, 344); Синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (Іван Франко, II, 1950, 73)... Словник української мови в 11 томах
  8. височенний — Височезний, височенний, -а, -е Очень высокій. Височенний хрест поставив. Шевч. 596. Словник української мови Грінченка