1. Орфоепічний словник української мови

височіти

височі́ти

[виесоуч’ітие]

-сочит' і -ч'ійеи

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височіти — височі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. височіти — -чить і -чіє, недок. 1》 Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. 2》 перен. Вирізнятися з-поміж інших визначними досягненнями, видатними особливостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище від чогось. Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (М. Трублаїні); Височить гора Чернеча В ранішній імлі... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. височіти — див. височитися Словник синонімів Вусика
  5. височіти — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови
  6. височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Виділятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. Височить гора Чернеча В ранішній імлі… (Шпак, Вибр., 1952, 87); Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (Трубл. Словник української мови в 11 томах