1. Словник української мови в 11 томах

височіти

ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок.

1. Виділятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось.

Височить гора Чернеча В ранішній імлі… (Шпак, Вибр., 1952, 87);

Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (Трубл., II, 1955, 28);

Машиністом я став! Височить відтоді Мій портрет поруч з іншими в скверику (С. Ол., Вибр., 1959, 198).

2. перен. Виділятися серед інших визначними досягненнями, видатними особливостями.

Багато породила польська земля славетних учених — серед них, як маяк у століттях, височіє Коперник (Рильський, III, 1956, 294);

Зовсім осібна, як чарівний заквітчаний острів, височіє в творчій спадщині Лесі Українки "драма-феєрія" — "Лісова пісня" (Рад. літ-во, 1, 1964, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височіти — височі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. височіти — [виесоуч’ітие] -сочит' і -ч'ійеи Орфоепічний словник української мови
  3. височіти — -чить і -чіє, недок. 1》 Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. 2》 перен. Вирізнятися з-поміж інших визначними досягненнями, видатними особливостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище від чогось. Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (М. Трублаїні); Височить гора Чернеча В ранішній імлі... (М. Словник української мови у 20 томах
  5. височіти — див. височитися Словник синонімів Вусика
  6. височіти — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови