височіти
височі́ти
-чить і -чіє, недок.
1》 Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось.
2》 перен. Вирізнятися з-поміж інших визначними досягненнями, видатними особливостями.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- височіти — височі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- височіти — [виесоуч’ітие] -сочит' і -ч'ійеи Орфоепічний словник української мови
- височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище від чогось. Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (М. Трублаїні); Височить гора Чернеча В ранішній імлі... (М. Словник української мови у 20 томах
- височіти — див. височитися Словник синонімів Вусика
- височіти — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови
- височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Виділятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. Височить гора Чернеча В ранішній імлі… (Шпак, Вибр., 1952, 87); Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (Трубл. Словник української мови в 11 томах