1. Словник української мови у 20 томах

височіти

ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок.

1. Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище від чогось.

Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (М. Трублаїні);

Височить гора Чернеча В ранішній імлі... (М. Шпак);

Роман з Олесею йдуть міським парком, над яким упівнеба височить яскраве чортове колесо (В. Яворівський).

2. перен. Виділятися серед інших визначними досягненнями, видатними особливостями.

Багато породила польська земля славетних учених – серед них, як маяк у століттях, височіє Коперник (М. Рильський);

Зовсім осібно, як чарівний заквітчаний острів, височіє у творчій спадщині Лесі Українки драма-феєрія “Лісова пісня” (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. височіти — височі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. височіти — [виесоуч’ітие] -сочит' і -ч'ійеи Орфоепічний словник української мови
  3. височіти — -чить і -чіє, недок. 1》 Вирізнятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. 2》 перен. Вирізнятися з-поміж інших визначними досягненнями, видатними особливостями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. височіти — див. височитися Словник синонімів Вусика
  5. височіти — ВИСОЧІ́ТИ (виділятися висотою, міститися, знаходитися вище чогось), ПІДНО́СИТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВО́ДИТИСЯ, ВИСОЧИ́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ПОСТАВА́ТИ, ПАНУВА́ТИ, ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, СПИНА́ТИСЯ, ВИ́СИТИСЯ рідко... Словник синонімів української мови
  6. височіти — ВИСОЧІ́ТИ, чи́ть і чі́є, недок. 1. Виділятися висотою, підноситися над чим-небудь, міститися вище чогось. Височить гора Чернеча В ранішній імлі… (Шпак, Вибр., 1952, 87); Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (Трубл. Словник української мови в 11 томах