височінь
ВИСОЧІ́НЬ, і, ж.
Те саме, що висота́ 1, 2, 4.
Яка широчінь та височінь! Як широко розступилось навкруги небо! (І. Нечуй-Левицький);
Весь ясний соняшниковий світ стояв нерухомо, наче хор вродливих дітей, що втупили у височінь свої радісні обличчя (О. Довженко);
Зщулься, зберись у крихітну грудочку, мізерну, безпорадну перед цією величчю, перед височінню гранітних стін, об'єднаних кольоровим склом бані (В. Винниченко);
І коли тепер у нас спорт організовано, піднесено на нечувану височінь, .. в кожній сім'ї – чи стрибун, чи бігун, чи штангіст (Остап Вишня);
Це його заслуга, що завод піднісся на втрачену за роки розрухи височінь! (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- височінь — височі́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- височінь — -і, ж. 1》 Простір на великій віддалі від землі. 2》 перен. Високий, значний рівень розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- височінь — див. висота Словник синонімів Вусика
- височінь — ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. Словник синонімів української мови
- височінь — Височі́нь, -чині́, -чині́, -чі́нню (непр. відм., окрім ор., від височиня́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- височінь — ВИСОЧІ́НЬ, і, ж. 1. Простір на великій віддалі від землі. Яка широчінь та височінь! Як широко розступилось навкруги небо! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- височінь — Височінь, -ні ж. = височиня. Желех. Словник української мови Грінченка