виїздити

Iийіздиетие]

-йіжджу, -йіздиеш; нак. -йіз'д', -йіз'д'теи, док. (побувати скрізь)

II [виейіздитие]

-йіжджу, -йіздиш, -йіздиемо, -йіздиете; нак. -зди, -з'д'іт', недок. (відправлятися кудись)

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виїздити — ВИЇЗДИ́ТИ див. виїжджа́ти. ВИ́ЇЗДИТИ див. виї́жджувати. Словник української мови у 20 томах
  2. виїздити — Ви́їздити, -джу, -диш гл. Изъѣздить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139. --------------- Виїздити, -джу, -диш сов. в. виїхати, -їду, -деш, гл. 1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. МПр. 67. 2) Только несов. в. Объѣзжать (коня). Словник української мови Грінченка
  3. виїздити — ви́їздити дієслово доконаного виду виїзди́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. виїздити — ВИЇЖДЖАТИ, вирушати, рушати, виряджатися, виступати, відправлятися; (куди) їхати; (на поселення) переселятися. Словник синонімів Караванського
  5. виїздити — Ви́їздити, ви́їжджу, ви́їздиш; ви́їздь, ви́їздьте що виїзди́ти, виїжджу́, виїзди́ш; виїзди́, виїзді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. виїздити — I в`иїздитидив. виїжджати. II виїзд`итидив. виїжджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. виїздити — I. ОБ'Ї́ЗДИТИ (їздячи, побувати у багатьох місцях, скрізь), ОБ'Ї́ХАТИ, ОБКОЛЕСИ́ТИ (ОБКОЛЕСУВА́ТИ розм.), ВИ́ЇЗДИТИ, ОБЛІТА́ТИ підсил., ОБКРУТИ́ТИ розм., ОБМІ́РЯТИ розм., ОБМІ́РИТИ розм. рідше. — Недок.: об'їжджа́ти, об'їзди́ти, обкру́чувати, обмі́рювати. Словник синонімів української мови
  8. виїздити — ВИ́ЇЗДИТИ див. виї́жджувати. ВИЇЗДИ́ТИ див. виїжджа́ти. Словник української мови в 11 томах