виїзд

ви́їзд

ийізд]

-зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виїзд — ви́їзд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. виїзд — -у, ч. 1》 Дія за знач. виїжджати 1) і виїздити. || заст. Відвідування кого-, чого-небудь. 2》 Місце, яким виїжджають звідки-небудь. 3》 Коні з екіпажем, упряжжю, збруєю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виїзд — ВИ́ЇЗД, у, ч. 1. Дія за знач. виїжджа́ти 1 і виїзди́ти. Перед виїздом за кордон я мав кращі надії на найближчий час, але тепер вони розвіялись (М. Словник української мови у 20 томах
  4. виїзд — ВИБУТТЯ́ (залишення місця роботи, перебування, проживання), ВИ́ХІД, ВИ́ЇЗД. У зв'язку з вибуттям саперного батальйону з міста Славгорода, депутатський мандат Кузнецова механічно втратив силу (А. Словник синонімів української мови
  5. виїзд — Ви́їзд, -ду; ви́їзди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. виїзд — ВИ́ЇЗД, у, ч. 1. Дія за знач. виїжджа́ти 1 і виїзди́ти. Перед виїздом за кордон я мав кращі надії на найближчий час, але тепер вони розвіялись (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. виїзд — Ви́їзд, -ду м. Выѣздъ, отъѣздъ. Соколонько та на валеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179. Словник української мови Грінченка