виїжджати

виїжджа́ти

[виейіжgатие]

-айу, -айеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виїжджати — ВИЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ВИ́ЇХАТИ, їду, їдеш, док. 1. Їхати, вирушати звідки-небудь, за межі чогось, кудись. Сідлай коня вороного Та й виїжджай з двору мого (П. Словник української мови у 20 томах
  2. виїжджати — виїжджа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. виїжджати — -аю, -аєш і виїздити, виїжджу, виїздиш, недок., виїхати, виїду, виїдеш, док. 1》 Їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись. || Залишати своє місце проживання, переселяючись в інше. 2》 Їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виїжджати — ВИЇЗДИТИ, вирушати, рушати, виряджатися, виступати, відправлятися; (куди) їхати; (на поселення) переселятися. Словник синонімів Караванського
  5. виїжджати — ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Словник синонімів української мови
  6. виїжджати — Виїжджа́ти, -жджа́ю, -жджа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. виїжджати — виїжджа́ти на чужі́й спи́ні, несхв. Користуватися наслідками чиєїсь праці. (Федора:) Цілу весну ніжилась, наче пані, а тепер хочеш на чужій спині виїжджати... (М. Зарудний). Фразеологічний словник української мови
  8. виїжджати — ВИЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИЇЗДИ́ТИ, виїжджу́, виїзди́ш, недок., ВИ́ЇХАТИ, ви́їду, ви́їдеш, док. 1. Їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись. Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого (Чуб. Словник української мови в 11 томах