виїзд
ВИ́ЇЗД, у, ч.
1. Дія за знач. виїжджа́ти 1 і виїзди́ти.
Перед виїздом за кордон я мав кращі надії на найближчий час, але тепер вони розвіялись (Коцюб., III, 1956, 278);
Та й те, що він зможе застати там Мухтарова, не в меншій мірі спричинило його ранній виїзд з Намангана (Ле, Міжгір’я, 1953, 276);
// заст. Відвідування кого-, чого-небудь.
— Треба мені справити шовкову сукню на виїзди в гості (Н.-Лев., III, 1956, 96).
2. Місце, яким виїжджають звідки-небудь.
При виїзді з села дорога була перекопана ровом, збоку горіло вогнище (Гончар, Маша.., 1959, 18);
На виїзді з балки кінь поворушив ніздрями, наставив уперед вуха й почав наддавати ходу (Панч, I, 1956, 597).
3. Коні з екіпажем, упряжжю, збруєю.
В селі не треба питати, де, в якій хаті весілля. Його видно здалеку, його чути на всю околицю. Видно по виїздах, що запруджують мало не всю вулицю (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 364);
У нього було два виїзди — кабріолет і тильбюрі (Рибак, Помилка.., 1956, 269).
Значення в інших словниках
- виїзд — ви́їзд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виїзд — [вийізд] -зду, м. (на) -з'д'і, мн. -здие, -з'д'іў Орфоепічний словник української мови
- виїзд — -у, ч. 1》 Дія за знач. виїжджати 1) і виїздити. || заст. Відвідування кого-, чого-небудь. 2》 Місце, яким виїжджають звідки-небудь. 3》 Коні з екіпажем, упряжжю, збруєю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виїзд — ВИ́ЇЗД, у, ч. 1. Дія за знач. виїжджа́ти 1 і виїзди́ти. Перед виїздом за кордон я мав кращі надії на найближчий час, але тепер вони розвіялись (М. Словник української мови у 20 томах
- виїзд — ВИБУТТЯ́ (залишення місця роботи, перебування, проживання), ВИ́ХІД, ВИ́ЇЗД. У зв'язку з вибуттям саперного батальйону з міста Славгорода, депутатський мандат Кузнецова механічно втратив силу (А. Словник синонімів української мови
- виїзд — Ви́їзд, -ду; ви́їзди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виїзд — Ви́їзд, -ду м. Выѣздъ, отъѣздъ. Соколонько та на валеті, козаченько та на виїзді. Мет. 179. Словник української мови Грінченка