втікач

втіка́ч

[ўт'ікач]

= утікач

-ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втікач — ВТІКА́Ч див. утіка́ч. Словник української мови у 20 томах
  2. втікач — УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч) (той, хто втік або тікає звідкись), БІ́ГЛИЙ заст., ТІКА́Ч рідше; ДЕЗЕРТИ́Р (перев. з війська, під час воєнних дій). Словник синонімів української мови
  3. втікач — див. утікач Словник синонімів Вусика
  4. втікач — втіка́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. втікач — Втіка́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ка́чу! -качі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)