1. Словник синонімів української мови

втікач

УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч) (той, хто втік або тікає звідкись), БІ́ГЛИЙ заст., ТІКА́Ч рідше; ДЕЗЕРТИ́Р (перев. з війська, під час воєнних дій). Саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Коцюбинський); Десять вершників, швидше вітру, полетіли за втікачем (О. Десняк); Троянці з біглими змішались (І. Котляревський); — Коли ви (бійці) в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте, якщо ви будете п'яницями, боягузами чи дезертирами, — я знищу вас як зрадників (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. втікач — втіка́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. втікач — [ўт'ікач] = утікач -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/ -ачу, кл. -ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
  3. втікач — ВТІКА́Ч див. утіка́ч. Словник української мови у 20 томах
  4. втікач — див. утікач Словник синонімів Вусика
  5. втікач — Втіка́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ка́чу! -качі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)