1. Орфоепічний словник української мови

відвідувач

відві́дувач

[в'ідв’ідувач]

-ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвідувач — відві́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відвідувач — <�частий> гість, бувалець, звиклий відвідувати, о. на відвідинах. Словник синонімів Караванського
  3. відвідувач — -а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. Це було кафе “вищого” світу .. В білих .. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Олесь Досвітній); На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (О. Словник української мови у 20 томах
  5. відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Словник синонімів української мови
  6. відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (Гончар, II, 1954, 64); Це було кафе "вищого" світу.. В білих.. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Досв. Словник української мови в 11 томах