відвідувач
ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь.
На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (Гончар, II, 1954, 64);
Це було кафе "вищого" світу.. В білих.. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Досв., Вибр., 1959, 393);
Серед широких мас відвідувачів старого українського театру М. П. Старицький як драматург мав найбільшу популярність (Минуле укр. театру, 1953, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відвідувач — відві́дувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- відвідувач — <�частий> гість, бувалець, звиклий відвідувати, о. на відвідинах. Словник синонімів Караванського
- відвідувач — [в'ідв’ідувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў Орфоепічний словник української мови
- відвідувач — -а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто відвідує кого-, що-небудь. Це було кафе “вищого” світу .. В білих .. куртках кельнери метушилися.., запобігливо зазираючи у вічі одвідувачам (Олесь Досвітній); На порозі став, струшуючись від снігу, ще один відвідувач (О. Словник української мови у 20 томах
- відвідувач — ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Словник синонімів української мови