відзнака

Значення в інших словниках

1. відзнака — відзна́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. відзнака — Ознака, прикмета, риса; (за що) нагорода, відзначення; (військова) знак. Словник синонімів Караванського
3. відзнака — -и, ж. 1》 Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб. 2》 Позитивний вчинок, діяльність, якими хтось відзначається. 3》 Нагорода за заслуги в якій-небудь галузі. 4》 Знак, що вказує на звання. Диплом з відзнакою. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відзнака — ВІДЗНА́КА, и, ж. 1. Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, людину і т. ін. від інших предметів, людей. – Як рослина, що не має в собі нічого, як худобина, що має тільки пару, так і людина: вмерла – і ніякої одзнаки душі її нема (Дніпрова Чайка). Словник української мови у 20 томах
5. відзнака — НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ЗАСЛУ́ГА розм. (те, що є нагородою за якісь послуги або заслуги, платою за працю тощо); ПРЕ́МІЯ (перев. Словник синонімів української мови
6. відзнака — ВІДЗНА́КА, и, ж. 1. Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб. Всі дідові нащадки придбали бронзовий колір тіла — почесну, довічну відзнаку пустелі (Донч. Словник української мови в 11 томах
7. відзнака — Відзнака, -ки ж. Знакъ; отмѣтка. Желех. Словник української мови Грінченка