відкіля

відкіля́

[в'ідк'іл’а]

присл.

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкіля — відкіля́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. відкіля — ВІДКІЛЯ́, ВІДКІ́ЛЬ, присл., розм. Те саме, що зві́дки. Хати закладають там, відкіль віє теплий вітер (Номис); – А відкіля ти, молодице? – пита її Явдоха (Г. Квітка-Основ'яненко); – Відкіль бредеш ти, голово лиха? – Лисиця так мовля Ослові (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. відкіля — Відкіля́, відкі́ль, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. відкіля — ВІДКІЛЯ́, ВІДКІ́ЛЬ. 1. присл. Звідки, з якого місця. — А відкіля ти, молодице? — пита її Явдоха (Кв.-Осн., II, 1956, 194); — Відкіль бредеш ти, голово лиха? — Лисиця так мовля Ослові (Гл., Вибр., 1957, 41); — Відкіля так пізно, нічліжани? (Шер., Дорога.. Словник української мови в 11 томах
  5. відкіля — відкіль. 1》 присл.Звідки, з якого місця. 2》 Сполучне слово в підрядних реченнях (додаткових і місця). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відкіля — Відкіль, відкіля нар. Откуда, отколѣ. Відкіль такі се гольтіпаки? Котл. Ен. І. 16. Не стямишся, відкіль лихо складеться. Ном. № 1963. Початок і не можна знать, відкіля взявся. Ном. № 388. Словник української мови Грінченка