відмітка

відмі́тка

[в'ідм’ітка]

-ткие, д. і м. -м'іц':і, р. мн. -ток

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відмітка — -и, ж. Той або інший знак, яким щось відмічають; позначка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відмітка — ВІДМІ́ТКА, и, ж. Знак, яким щось відмічають; позначка. Катерина Сергіївна підійшла до столу, зробила відмітку в класному журналі (О. Донченко); Витягши пістолет, підняв [Мюльнер] прицільну рамку на відмітку “300” (І. Словник української мови у 20 томах
  3. відмітка — хохл. (отметка) оцінка, позначка, знак знак, позначка, оцінка Словник чужослів Павло Штепа
  4. відмітка — ВІДМІ́ТКА, и, ж. Той або інший знак, яким щось відмічають; позначка. Дуже цікаво і корисно стежити за переміщенням планет відносно зір, роблячи час від часу відмітку про їх положення на зоряній карті (Астр. Словник української мови в 11 томах
  5. відмітка — див. ярлик Словник синонімів Вусика
  6. відмітка — відмі́тка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. відмітка — ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. Словник синонімів української мови