віднести

віднести́

[в'іднеисти]

у, -сеш, -сеимо, -сеите; мин. -д(‘)н'іс, -неисла; нак.и, -с'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віднести — (побіду): одержати перемогу [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. віднести — віднести́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. віднести — Відне́сти́. Отримати, дістати. Програма була, як видно із сих пісень, дуже добірна, а її виконане заслугує теж на похвалу Присутні віднесли добре вражінє (Б., 1907, 65, 3) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  4. віднести — див. відносити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. віднести — ВІДНЕСТИ́ див. відно́сити. Словник української мови у 20 томах
  6. віднести — ВІДДАВА́ТИ (давати назад узяте, позичене, привласнене, належне), ВЕРТА́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, ВІДНО́СИТИ, ЗВЕРТА́ТИ рідше. — Док.: відда́ти, верну́ти, поверну́ти, віднести́, зверну́ти. — Багато (товарів).. Словник синонімів української мови
  7. віднести — Відне́сти, див. відно́сити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. віднести — ВІДНЕСТИ́ див. відно́сити. Словник української мови в 11 томах
  9. віднести — Віднести см. відносити. Словник української мови Грінченка