відрізати

I [в'ідр’ізатие]

-р'іжу, -р'іжеиш; нак. -р'іж, -р'іжтеи, док.

II [в'ідр'ізатие]

-айу, -айеиш, недок.

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрізати — 1. (ріжучи, відокремити) відтяти, втяти, відкраяти, розм. відчикрижити (великий кусок) відшматувати, (позбавляти зв'язку) відгородити, відсікти. 2. (чимсь гострим відокремлювати частину від цілого) відрізувати, відтинати, (робити хірургічну операцію) ампутувати. Словник синонімів Полюги
  2. відрізати — див. різати Словник синонімів Вусика
  3. відрізати — відрі́зати дієслово доконаного виду відріза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. відрізати — ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати. Словник української мови в 11 томах
  5. відрізати — Відрізати, -ся см. відрізувати, -ся. Словник української мови Грінченка
  6. відрізати — як (мов, ні́би і т. ін.) відрі́зало (відруба́ло), безос. Припинилося відразу, раптово чи несподівано. — Кожного разу на Новий рік один одного листівками поздоровляли. А як стали вони народними художниками, лауреатами — ніби відрізало (І. Фразеологічний словник української мови
  7. відрізати — Відрі́зати, -рі́жу, -рі́жеш, -рі́жуть; відрі́ж, -рі́жмо, -рі́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відрізати — див. відрізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. відрізати — ВІДРІ́ЗАТИ див. відрі́зувати. Словник української мови у 20 томах
  10. відрізати — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови