1. Орфоепічний словник української мови

відірвати

відірва́ти

[в'ід'ірватие]

-д'ірву, -д'ірвеиш /-д'ірвеш, -д'ірвеимо, -д'ірвеитеи/-д'ірвеите; нак. -ви, -в'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відірвати — відірва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відірвати — див. відривати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відірвати — ВІДІРВА́ТИ див. відрива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  4. відірвати — відірва́ти го́лову кому і без додатка, грубо. 1. Суворо покарати кого-небудь. — Будь здорова. Коли ж хто зобидить тебе — прибігай до мене і я йому голову відірву! — хмуриться парубоче обличчя (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  5. відірвати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
  6. відірвати — ВІДІРВА́ТИ див. відрива́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  7. відірвати — Відрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. відірвати, -рву, -веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного ґудзя. Мет. 403. Словник української мови Грінченка