1. Орфоепічний словник української мови

вітчизна

вітчи́зна

[в'іч:изна]

-зние, д. і м. -з(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітчизна — Чи можна вважати, що слово батьківщина поступово втрачає значення “спадщина після батьків” і стає синонімом лише іменника вітчизна? Лексема батьківщина має кілька значень. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вітчизна — вітчи́зна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вітчизна — Рідний край, БАТЬКІВЩИНА, д. вітцівщина, вітчина. Словник синонімів Караванського
  4. вітчизна — -и, ж., уроч. Батьківщина, рідний край. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вітчизна — Батьківщина, див. отчизна Словник чужослів Павло Штепа
  6. вітчизна — ВІТЧИ́ЗНА, и, ж., уроч. Батьківщи́на (у 1 знач.); рідний край. Ти геть летиш у інший час – та й баста: В середньовіччя, Грецію чи Рим, Забувши, як пахтить вітчизни дим (Ю. Клен); Сучасна людина виробила в собі звичку не мати свого кутка .. Словник української мови у 20 томах
  7. вітчизна — Вітчині послужимо в бою за честь і свободу свою. Заклик до вояків. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ВІТЧИЗНА — • "ВІТЧИЗНА" - літ.-худож. та громад.-політ. журнал, орган Спілки письменників України. Засн. 1933 в Харкові під назвою "Радянська література". У першому номері надруковано твори С. Васильченка, М. Рильського, В. Сосюри, Остапа Вишні, І. Кулика, І. Українська літературна енциклопедія
  9. вітчизна — див. батьківщина Словник синонімів Вусика
  10. вітчизна — Країна, в якій людина народилася, провела значну частину свого життя, в якій мешкає, з якою відчуває міцний емоційний зв'язок, незважаючи на просторове віддалення. Універсальний словник-енциклопедія
  11. вітчизна — I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА (ОТЧИ́НА) заст., РОДИ́НА заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Словник синонімів української мови
  12. вітчизна — Вітчи́зна, -ни, -ні, -но! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. вітчизна — ВІТЧИ́ЗНА, и, ж., уроч. Батьківщина, рідний край. І колишеться м’ята, І тремтить далина, І доріг тих багато, А Вітчизна — одна (Мал., І, 1956, 171); Велика, безкрая Вітчизна моя, — Пішки не пройдеш за рік (Нех., Сонце.., 1947, 17). Словник української мови в 11 томах