1. Українська літературна енциклопедія

ВІТЧИЗНА

ВІТЧИ́ЗНА

• "ВІТЧИЗНА"

- літ.-худож. та громад.-політ. журнал, орган Спілки письменників України. Засн. 1933 в Харкові під назвою "Радянська література". У першому номері надруковано твори С. Васильченка, М. Рильського, В. Сосюри, Остапа Вишні, І. Кулика, І. Калинника, п'єсу І. Микитенка "Дівчата нашої країни". З 1934 виходив у Києві. З 1941 під назвою "Українська література" видавався в евакуації в Уфі. Тут було вміщено "Слово про рідну матір" М. Рильського, "Похорон друга" П. Тичини, "Воєнні листи" Ю. Яновського та ін. З листопада 1943 — в Москві, з березня 1944 — знову в Києві. Під теперішньою назвою виходить з січня 1946. Гол. ред. журналу були І. Кулик, І. Микитенко, Ю. Яновський, О. Гончар, Л. Новиченко, В. Козаченко, О. Полторацький, Д. Копиця, Л. Дмитерко. З 1985 — О. Глушко. У "В." публікуються нові твори укр. рад. письменників. Тут уперше побачили світ повість "Райдуга" В. Василевської, романи "Прапороносці" і "Тронка" О. Гончара, "Артем Гармаш" А. Головка, "Велика рідня" М. Стельмаха, "Дикий мед" Л. Первомайського, "Розгін" П. Загребельного, "Позиція" Ю. Мушкетика, п'єси "Пам'ять серця" О. Корнійчука, "Дикий Ангел" О. Коломійця, оповідання Григора Тютюнника, Є. Гуцала, повісті А. Дімарова, вірші І. Муратова, П. Воронька, Д. Павличка, І. Драча, Б. Олійника та ін. Багато творів, вперше надр. у "В.", удостоєні Ленінської і Держ. премій СРСР та Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, ін. літ. премій.

Журнал друкує публіцистичні статті на актуальні теми сучасності, літ.-критичні огляди та ін. матеріали про культурно-мистецьке життя, проблеми науки, моралі, права. "В." пропонує читачам переклади кращих творів письменників народів Союзу РСР і прогресивних літераторів зарубіж. країн. Редакція журналу з 1982 щороку присуджує премію ім. Ю. Яновського за кращі твори в галузі новелістики. Нагороджений орденом Дружби народів (1983).

Б. А. Буркатов.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вітчизна — Чи можна вважати, що слово батьківщина поступово втрачає значення “спадщина після батьків” і стає синонімом лише іменника вітчизна? Лексема батьківщина має кілька значень. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вітчизна — вітчи́зна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вітчизна — Рідний край, БАТЬКІВЩИНА, д. вітцівщина, вітчина. Словник синонімів Караванського
  4. вітчизна — [в'іч:изна] -зние, д. і м. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. вітчизна — -и, ж., уроч. Батьківщина, рідний край. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вітчизна — Батьківщина, див. отчизна Словник чужослів Павло Штепа
  7. вітчизна — ВІТЧИ́ЗНА, и, ж., уроч. Батьківщи́на (у 1 знач.); рідний край. Ти геть летиш у інший час – та й баста: В середньовіччя, Грецію чи Рим, Забувши, як пахтить вітчизни дим (Ю. Клен); Сучасна людина виробила в собі звичку не мати свого кутка .. Словник української мови у 20 томах
  8. вітчизна — Вітчині послужимо в бою за честь і свободу свою. Заклик до вояків. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. вітчизна — див. батьківщина Словник синонімів Вусика
  10. вітчизна — Країна, в якій людина народилася, провела значну частину свого життя, в якій мешкає, з якою відчуває міцний емоційний зв'язок, незважаючи на просторове віддалення. Універсальний словник-енциклопедія
  11. вітчизна — I. БА́ТЬКІВЩИ́НА (рідна країна); ВІТЧИ́ЗНА, ОТЧИ́ЗНА (ОТЧИ́НА) заст., РОДИ́НА заст. (ужив. звичайно в урочистих та поетичних контекстах). Сотні тисяч синів України прославили героїчними подвигами свою прекрасну Батьківщину (П. Словник синонімів української мови
  12. вітчизна — Вітчи́зна, -ни, -ні, -но! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. вітчизна — ВІТЧИ́ЗНА, и, ж., уроч. Батьківщина, рідний край. І колишеться м’ята, І тремтить далина, І доріг тих багато, А Вітчизна — одна (Мал., І, 1956, 171); Велика, безкрая Вітчизна моя, — Пішки не пройдеш за рік (Нех., Сонце.., 1947, 17). Словник української мови в 11 томах