в'язень

в'я́зень

[вйазеин']

-з(‘)н'а, ор. -знеим, м. (на) -знеив'і/-з(‘)н'у, мн. -з(‘)н'і, -з(‘)н'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язень — (той, хто арештований) зневажл. тюряжник, (хто сидить в тюрмі) арештант, невільник, у знач. ім. ув'язнений. Словник синонімів Полюги
  2. в'язень — в'я́зень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. в'язень — -зня, ч. Той, хто перебуває в ув'язненні, під вартою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. в'язень — В'Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув'язненні, під вартою. Пригнали знов в'язнів нових, а нас випустили (Марко Вовчок); Я не дитина, я не лякаюсь мар, Неначе в'язень з дому тортур і кар (І. Словник української мови у 20 томах
  5. в'язень — див. арештант; болото; невільник Словник синонімів Вусика
  6. в'язень — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Словник синонімів української мови
  7. в'язень — АРЕШТАНТ, як ім. ув'язнений. Словник синонімів Караванського
  8. в'язень — В'язень, -зня м. Узникъ; плѣнникъ; арестантъ, заключенный. Я буду сповідати в'язня. К. ЧР. 393. Словник української мови Грінченка