в'язень
В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.
КАЙДА́ННИК (арештант, в'язень, каторжник, закований у кайдани); КОЛО́ДНИК (забитий у колодки). Мов кайданник, в тісній клітці Соловейко нудьгував (П. Грабовський); Біля мосту ще одна партія колодників зі спотвореними тавром обличчями лагодила дорогу (З. Тулуб). — Пор. в'я́зень.
Значення в інших словниках
- в'язень — (той, хто арештований) зневажл. тюряжник, (хто сидить в тюрмі) арештант, невільник, у знач. ім. ув'язнений. Словник синонімів Полюги
- в'язень — в'я́зень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- в'язень — АРЕШТАНТ, як ім. ув'язнений. Словник синонімів Караванського
- в'язень — [вйазеин'] -з(‘)н'а, ор. -знеим, м. (на) -знеив'і/-з(‘)н'у, мн. -з(‘)н'і, -з(‘)н'іў Орфоепічний словник української мови
- в'язень — -зня, ч. Той, хто перебуває в ув'язненні, під вартою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- в'язень — В'Я́ЗЕНЬ, зня, ч. Той, хто перебуває в ув'язненні, під вартою. Пригнали знов в'язнів нових, а нас випустили (Марко Вовчок); Я не дитина, я не лякаюсь мар, Неначе в'язень з дому тортур і кар (І. Словник української мови у 20 томах
- в'язень — див. арештант; болото; невільник Словник синонімів Вусика
- в'язень — В'язень, -зня м. Узникъ; плѣнникъ; арестантъ, заключенный. Я буду сповідати в'язня. К. ЧР. 393. Словник української мови Грінченка