1. Словник синонімів української мови

в'язати

ЗВ'Я́ЗУВАТИ (з'єднувати, скріплювати що-небудь за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін.), В'ЯЗА́ТИ, ВИВ'Я́ЗУВАТИ (старанно); СКРУ́ЧУВАТИ, УШНУРО́ВУВАТИ (ВШНУРО́ВУВАТИ) (туго); ПРИВ'Я́ЗУВАТИ, ПІДВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИПИНА́ТИ (щось до чогось). — Док.: зв'яза́ти, ви́в'язати, скрути́ти, ушнурува́ти (вшнурува́ти), прив'яза́ти, підв'яза́ти, припну́ти (прип'ясти́). Валерик швидко зняв з ніг лижі, зв'язав їх докупи і закинув за плечі (Ю. Збанацький); Шпагату нема — біжи, Порфире, юкки наріж! Дехто з переселенців аж не вірив: бур'яном в'язати? А ти спробуй, воно міцніше за капрон... (О. Гончар); Чугай вшнуровує солому.., щоб не порозтрушувати (М. Зарудний); Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини (І. Нечуй-Левицький).

ЗВ'Я́ЗУВАТИ (перев'язуючи чим-небудь, позбавляти свободи рухів), В'ЯЗАТИ, МОТУЗУВА́ТИ рідко; СПУ́ТУВАТИ, СПЛУ́ТУВАТИ (руки, ноги); СКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ (ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ) (туго). — Док.: зв'яза́ти, спу́тати, сплу́тати, скрути́ти, перетягти́ (перетягну́ти). Товариші не любили його тверезим, а п'яним здебільшого зв'язували (Г. Хоткевич); Тимко підіймається на ноги і бачить перед собою всіх розвідників. Вони тривожно метушаться: в'яжуть того самого німця, з яким борюкався Тимко (Григорій Тютюнник); Юхим довше затримав погляд на парубкові, який міцно в'язав супоню, неначе ворога свого мотузував (І. Ле); Руки йому завернули за спину і миттю спутали Даниловим очкуром (Ю. Смолич); Вони розбили всю постіль пополовині: перетягли шнурками перину й одну подушку й сокирою розрубали (І. Нечуй-Левицький).

ПЛЕСТИ́ (перевиваючи, скручуючи, зсукуючи пасма, волокна тощо, з'єднувати в одне ціле), СПЛІТА́ТИ, ЗВИВА́ТИ, ВИ́ТИ, ЗАПЛІТА́ТИ (косу); В'ЯЗА́ТИ (виготовляти щось таким чином). — Док.: сплести́, зви́ти, заплести́, зв'яза́ти. Ще хлопцем я навчився плести шворочку на вудилища (О. Досвітній); Мавка сплітає довге віття на березі, сідає в нього і гойдається тихо, мов у колисці (Леся Українка); Дід звивав шнурок (І. Франко); Ось одна (жінка) зблизька над купкою перевесло в'є (А. Головко); — Гарні в тебе коси, Нонно. Та ще ти їх якось заплітаєш на свій, на особливий манір (О. Гончар); Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати (прислів'я).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язати — в'яза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. в'язати — ЗВ'ЯЗУВАТИ, ви-, за-, об-, пере-, під-, по-, при-, у-, (мотузком) мотузувати, (руки ще) скручувати; (панчохи) ЗАП. плести. Словник синонімів Караванського
  3. в'язати — [вйазатие] -ажу, -ажеиш; нак. -ажи, -аж'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. в'язати — в'яжу, в'яжеш, недок., перех. 1》 у що, чим і без додатка. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв'язувати. || з ким – чим і без додатка, перен. Єднати, сполучати. || Прив'язувати до чого-небудь. || у що і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. в'язати — В'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, недок. 1. що у що, чим і без дод. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою, стрічкою і т. ін.; зв'язувати. Вона .. назбирає і ягоди, і листя, та в'яже у пучечки (Марко Вовчок); А вона в'язала росяні снопи. Словник української мови у 20 томах
  6. в'язати — В'язати, -жу, -жеш гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Словник української мови Грінченка