в'язати

В'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, недок.

1. що у що, чим і без дод. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою, стрічкою і т. ін.; зв'язувати.

Вона .. назбирає і ягоди, і листя, та в'яже у пучечки (Марко Вовчок);

А вона в'язала росяні снопи. Колосок зривала з кожної копи (П. Воронько);

// з ким – чим і без дод., перен. Єднати, сполучати.

Тілько тепер він почув, як сильно він полюбив сю дівчину, яка магічна сила в'яже його з нею (І. Франко);

Люди не йшли, а бігли, і були рухи в них такі вільні та жваві, немов хліборобська праця ніколи їх не в'язала (М. Коцюбинський);

// Прив'язувати до чого-небудь.

Верба росла, до неї в'язали ковалі коней (Ю. Яновський);

// у що і без дод. Поклавши що-небудь на хустку, скатертину і т. ін., з'єднувати їх кінці у вузол; зав'язувати.

В'язали клунки й ховали все, що тільки можна було сховати (М. Коцюбинський);

Маруся-білоруся Хліб в хустинку в'яже (А. Малишко).

2. кого, що. Обвивати мотузкою руки або ноги, позбавляючи кого-небудь свободи руху; зв'язувати.

Беріть мене! беріть, в'яжіте. Ведіть до пана у світлицю! (Т. Шевченко);

Якщо ти фахівець абиякий, то тільки електромашинка загуде, овечка в тебе рветься, б'ється під руками, мусиш її в'язати. А найвищий клас – це коли стрижеш і не в'яжеш (О. Гончар);

// перен. Позбавляти можливості вільно, самостійно діяти.

– Розумієте, – заговорила вона з поспіхом, – я не хочу в'язати вас, робити якийсь натиск, щоб ви через мене .. робили якийсь фальшивий крок (М. Грушевський);

Маруся не знала, як себе вести. Сьогодня [сьогодні] щось в'язало її (Г. Хоткевич);

Він сам мучився, але сказати не міг .. Його в'язав якийсь сумнів (І. Багряний);

Семидочний був скупий на слова, можливо, його в'язав незвичайний вигляд їдальні, де в паркеті, мов у воді, відбивався його вицвілий костюм (П. Панч).

3. що і без прям. дод. Плести що-небудь спицями, гачком і т. ін.

Чорнявий чоловік старі нерети понаправляв і почав в'язати новий [нерет] (Марко Вовчок);

Бабуся Одарка все в'язала свої панчохи (В. Підмогильний);

В кутку біля настільної лампи бабуся в'язала мені рукавицю (Л. Смілянський).

4. що і без прям. дод., вет., мед. Утворювати з білками тканин організму нерозчинні сполуки, припиняючи запальні процеси.

– Чай, щоб ви знали, в'яже ясна (А. Крижанівський).

5. що і без прям. дод., спец. Мати властивість склеювати, скріплювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.).

Стіни замку були завтовшки понад 1 метр, для особливої міцності цеглу в'язали цементним розчином, у який додавали курячі яйця (із журн.).

6. що у що. Скріплювати дерев'яні частини будівлі врубуванням.

Хату на Гуцульщині будують так: на підвалини ставлять найперше одвірки, потім кладуть вінці, які в'яжуть на вуглах у замки (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) В'яза́ти ру́ки кому – перешкоджати кому-небудь, не давати можливості робити, здійснювати що-небудь.

Злобителі мені в'язали руки (М. Старицький);

– Та хіба я не маю права давати сам собі наряди? – закипав уже й Дем'ян. – Чого нам руки в'яжете? (Микита Чернявський);

(2) Ли́ка (лик) не в'я́же – неспроможний нормально, розбірливо говорити через сильне сп'яніння; дуже п'яний.

[Сестра Мархва:] Гляньте, що завів п'яний Гарасим. Нализався, що й лик не в'яже, та й заставив сліпця перед храмом Божим пісень співати (Панас Мирний);

Коли адмiрала приволокли до намету, вiн вже й лика не в'язав (Ю. Ячейкін);

(3) Хоч соба́к в'яжи́ – дуже холодно.

– Від хуртовини поховалися, та вже там [на печі] і сидимо. А дітям і сподобалося .. Бо хату так вистудило, що хоч собак в'яжи (В. Речмедін).