1. Словник української мови Грінченка

в'язати

В'язати, -жу, -жеш

гл.

1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276.

2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396.

3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111.

4) — руку. Жениться, выходить замужъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. в'язати — в'яза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. в'язати — ЗВ'ЯЗУВАТИ, ви-, за-, об-, пере-, під-, по-, при-, у-, (мотузком) мотузувати, (руки ще) скручувати; (панчохи) ЗАП. плести. Словник синонімів Караванського
  3. в'язати — [вйазатие] -ажу, -ажеиш; нак. -ажи, -аж'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. в'язати — в'яжу, в'яжеш, недок., перех. 1》 у що, чим і без додатка. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв'язувати. || з ким – чим і без додатка, перен. Єднати, сполучати. || Прив'язувати до чого-небудь. || у що і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. в'язати — В'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, недок. 1. що у що, чим і без дод. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою, стрічкою і т. ін.; зв'язувати. Вона .. назбирає і ягоди, і листя, та в'яже у пучечки (Марко Вовчок); А вона в'язала росяні снопи. Словник української мови у 20 томах
  6. в'язати — ЗВ'Я́ЗУВАТИ (з'єднувати, скріплювати що-небудь за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін.), В'ЯЗА́ТИ, ВИВ'Я́ЗУВАТИ (старанно); СКРУ́ЧУВАТИ, УШНУРО́ВУВАТИ (ВШНУРО́ВУВАТИ) (туго); ПРИВ'Я́ЗУВАТИ, ПІДВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИПИНА́ТИ (щось до чогось). — Док. Словник синонімів української мови