в'язати
в'яза́ти
в'яжу, в'яжеш, недок., перех.
1》 у що, чим і без додатка. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв'язувати.
|| з ким – чим і без додатка, перен. Єднати, сполучати.
|| Прив'язувати до чого-небудь.
|| у що і без додатка. Поклавши що-небудь на хустку, скатертину і т. ін., з'єднувати їхні кінці у вузол; зав'язувати.
2》 Обвивати мотузкою руки або ноги, позбавляючи кого-небудь свободи руху; зв'язувати.
|| перен. Позбавляти можливості вільно, самостійно діяти.
3》 Плести що-небудь спицями, гачком і т. ін.
4》 також без додатка, мед. Утворювати з білками тканин організму нерозчинні сполуки, припиняючи запальні процеси.
5》 також без додатка, спец. Мати властивість склеювати, скріплювати тверді матеріали (про розчин вапна, цементу і т. ін.).
6》 Скріплювати дерев'яні частини будівлі врубуванням.
Значення в інших словниках
- в'язати — в'яза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- в'язати — ЗВ'ЯЗУВАТИ, ви-, за-, об-, пере-, під-, по-, при-, у-, (мотузком) мотузувати, (руки ще) скручувати; (панчохи) ЗАП. плести. Словник синонімів Караванського
- в'язати — [вйазатие] -ажу, -ажеиш; нак. -ажи, -аж'іт' Орфоепічний словник української мови
- в'язати — В'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, недок. 1. що у що, чим і без дод. З'єднувати, скріплювати що-небудь, обвиваючи мотузкою, стрічкою і т. ін.; зв'язувати. Вона .. назбирає і ягоди, і листя, та в'яже у пучечки (Марко Вовчок); А вона в'язала росяні снопи. Словник української мови у 20 томах
- в'язати — ЗВ'Я́ЗУВАТИ (з'єднувати, скріплювати що-небудь за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін.), В'ЯЗА́ТИ, ВИВ'Я́ЗУВАТИ (старанно); СКРУ́ЧУВАТИ, УШНУРО́ВУВАТИ (ВШНУРО́ВУВАТИ) (туго); ПРИВ'Я́ЗУВАТИ, ПІДВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИПИНА́ТИ (щось до чогось). — Док. Словник синонімів української мови
- в'язати — В'язати, -жу, -жеш гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Словник української мови Грінченка