годинник
годи́нник
[годин:иек]
-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годинник — годи́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- годинник — ок. часомір, (на вежі) дзиґарі, (кишеньковий) дзиґарик, (який будить) будильник, (з музикою) куранти, (водяний) клепсидра, (з гирями) сов. ходики. Словник синонімів Караванського
- годинник — -а, ч. Прилад для вимірювання часу протягом доби. Годинник відносного часу — годинник, який через однакові інтервали часу видає сигнал на переривання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годинник — ГОДИ́ННИК, а, ч. Прилад для вимірювання часу в межах доби. Мабуть, усі ви, діточки, бачили годинник; можна дізнатись, глянувши на нього чи вдень, чи вночі, котра година (М. Словник української мови у 20 томах
- годинник — син. клок, котли. Словник жарґонної лексики української мови
- годинник — Будильник, годинничок, дзиґар, дзиґарі, ходики Фразеологічні синоніми: настільний годинник; настінний годинник Словник синонімів Вусика
- годинник — Прилад для визначення часу; робота г. базується на періодичних явищах — обертанні Землі навколо Сонця (астрономічний г.), рухові спіральної пружини або маятника (механічний г.), коливаннях кристала кварцу (кварцовий... Універсальний словник-енциклопедія
- годинник — ГОДИ́ННИК (прилад для вимірювання часу протягом доби), ДЗИГА́Р заст., ДЗИГАРІ́ заст., ЧАСОМІ́Р заст., ХРОНО́МЕТР заст. Годинник невблаганно цокотів на стіні (Ю. Словник синонімів української мови
- годинник — Годи́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- годинник — ГОДИ́ННИК, а, ч. Прилад для вимірювання часу протягом доби. Мабуть, усі ви, діточки, бачили годинник; можна дізнатись, глянувши на нього чи вдень, чи вночі, котра година (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- годинник — Годинник, -ка м. Часы. Годинник на стіні цокав. Левиц. І. 34. Годинник ржавий і старий, за дверми виснеш ти. Щог. В. 140. Пан чекатиме нас об одинадцятій годині, — промовив Искра, устаючи з канапки і виймаючи з-за пазухи свого годинника. Морд. Пл. 41. Словник української мови Грінченка