годинник

ГОДИ́ННИК, а, ч.

Прилад для вимірювання часу в межах доби.

Мабуть, усі ви, діточки, бачили годинник; можна дізнатись, глянувши на нього чи вдень, чи вночі, котра година (М. Коцюбинський);

Годинник на руці показував одинадцяту (Іван Ле);

Годинник Петропавловської пробив дев'яту (Василь Шевчук).

Ста́вити годи́нника див. ста́вити;

Хід годи́нника див. хід.

◇ (1) Як годи́нник – чітко, безперебійно, точно.

[Горлов:] У мене все як годинник. Це у вас там обговорюють, засідають, а тут наказ – і умри, а виконай (О. Корнійчук);

А з часом – механізм працюватиме як годинник (О. Тесленко).

△ (2) Біологі́чний годи́нник – явище, сутність якого полягає в тому, що всі процеси живого організму чітко координовані в часі їхнім циклом.

Біологічний годинник регулює ритм активності гормонів і ферментів, пов'язаних з обміном речовин (із журн.);

(3) Ква́нтовий годи́нник – прилад для точного вимірювання часу, дія якого ґрунтується на стабільності частоти енергетичних переходів атомів або молекул речовини; атомний годинник.

Створено спеціальні прилади для точного вимірювання часу, серед них так звані квантові годинники, точність добового ходу яких становить від кількох сотих до тисячних часток мікросекунди (з навч. літ.);

(4) Піскови́й годи́нник – пристрій для вимірювання часу, що складається з двох (перев. скляних) посудин, заповнених піском і сполучених вузькою горлоподібною трубкою.

З часів Середньовіччя піскові годинники набувають дедалі більшого поширення в мореплавстві, богослужіннях та інших видах людської діяльності (з наук.-попул. літ.);

Символ піскового годинника біля курсора мишки на екрані комп'ютера означає, що система зайнята виконанням певної операції (з наук.-попул. літ.);

(5) Со́нячний годи́нник – годинник, що складається з циферблата й стержня, тінь від якого, падаючи на циферблат, визначає час.

Справжній сонячний час може показувати тільки сонячний годинник (з навч. літ.).