грішник

грі́шник

[гр’ішниек]

-ка, м. (на) -ков'і /-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грішник — Гріховод|а|, блудник, с. нечестивець, ЕВ. перелюбець, перелюбник; (порушник догм) ГЕРЕТИК. Словник синонімів Караванського
  2. грішник — -а, ч. Той, хто має гріхи, грішить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грішник — грі́шник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. грішник — Атеїст, безбожник, безвірник, блюзнір, боговідступник, богохульник, бузувір, великогрішник, гріховодник, невіра, невірник Словник синонімів Вусика
  5. грішник — Грі́шник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. грішник — Грішник, -ка м. Грѣшникъ. Ном. № 5098. Словник української мови Грінченка
  7. грішник — ГРІ́ШНИК, а, ч. Той, хто має гріхи, грішить. [Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам’ятку (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. грішник — ГРІ́ШНИК (той, хто грішить), ГРІ́ШНИЙ, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ книжн., заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст. Кожну хвилину я дожидав, що ось-ось Бог покарає мене, такого великого грішника (С. Словник синонімів української мови