гуркотіти

гуркоті́ти

[гуркоут’ітие]

-коучу, -котиш, -котиемо, -котиете; нак. -коти, -коут'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуркотіти — гуркоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гуркотіти — Гуркотіти, -кочу, -тиш гл. = гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). Ном. стр. 291, № 47. На горищі шось стука та гуркотить. Мнж. 130. За громом громи гуркотять. Греб. 374. Словник української мови Грінченка
  3. гуркотіти — див. гуркотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гуркотіти — див. гриміти; звучати Словник синонімів Вусика
  5. гуркотіти — ГУРКОТІ́ТИ див. гуркота́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. гуркотіти — ВОРКУВА́ТИ (про голубів, горлиць — видавати своєрідні переливчасті звуки), ВОРКОТА́ТИ (ВОРКОТІ́ТИ), ТУ́РКАТИ, ТУРКОТІ́ТИ, ТУРЧА́ТИ, БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ), ГУРКОТА́ТИ (ГУРКОТІ́ТИ), ГУСТИ́. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Л. Словник синонімів української мови