1. Орфоепічний словник української мови

гуркіт

гу́ркіт

[гурк'іт]

-коту, м. (на) -кот'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуркіт — (протяжні звуки від падіння, ударів) гуркотіння, грюкання, розм. гуркотнеча. Словник синонімів Полюги
  2. гуркіт — гу́ркіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. гуркіт — Грюк, грюкіт; гуркотіння, гуркотання, гуркотня, гуркотнява, гуркання, гуркотнеча; пор. ГРІМ. Словник синонімів Караванського
  4. гуркіт — -коту, ч. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гуркіт — див. гамір; звучання Словник синонімів Вусика
  6. гуркіт — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови
  7. гуркіт — Гу́ркіт, -коту-, -котові, -в -коті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гуркіт — ГУ́РКІТ, коту, ч. Звуки від ударів, падіння, розрядів і т. ін., перев. протяжні, розкотисті. Чути гуркіт гармат (Н.-Лев., III, 1956, 308); 3 передпокою чути брязкіт замка і гуркіт дверей, що відчиняються (Коч., II, 1956, 487); В горах роздавався гуркіт далекого грому (Галан, Гори.., 1956, 39). Словник української мови в 11 томах
  9. гуркіт — Гуркіт, -коту м. Стукъ, грохоть. Желех. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи. ЕЗ. V. 197. Словник української мови Грінченка