1. Орфоепічний словник української мови

гуцульський

гуцу́льський

[гуцул'с'кией]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуцульський — гуцу́льський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гуцульський — -а, -е. Прикм. до гуцули. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гуцульський — Гуцу́льський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гуцульський — ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гуцу́ли. Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків (Коцюб., II, 1955, 306); Колишній вчитель малювання серед старих своїх надбань розшукав зразки гуцульських орнаментів (Вол., Місячне Срібло, 1961, 299). Словник української мови в 11 томах
  5. гуцульський — Гуцульський, -а, -е Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех. Словник української мови Грінченка