гуцульський
ГУЦУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до гуцу́ли.
Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків (Коцюб., II, 1955, 306);
Колишній вчитель малювання серед старих своїх надбань розшукав зразки гуцульських орнаментів (Вол., Місячне Срібло, 1961, 299).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуцульський — гуцу́льський прикметник Орфографічний словник української мови
- гуцульський — [гуцул'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- гуцульський — -а, -е. Прикм. до гуцули. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуцульський — Гуцу́льський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуцульський — Гуцульський, -а, -е Принадлежащій, свойственный гуцулу. Желех. Словник української мови Грінченка