гуцулка
ГУЦУ́ЛКА¹ див. гуцу́ли.
ГУЦУ́ЛКА², и, ж; розм.
1. Гуцульська мелодія до танцю.
Бабине приговорювання не могло його вигулити з дучки [виманити з нори], аж доки дід не сів на порозі і не заграв гуцулки в сопівку [сопілку] (Черемш., Тв., 1960, 35);
// Танець, що виконується під таку мелодію.
Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки, різні сюжетні танці .. разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (Мист., 4, 1962, 20).
2. Чоловіча вишита сорочка з стоячим коміром.
Тепер вишиті сорочки-гуцулки носять по всіх усюдах Радянського Союзу (Вол., Дні.., 1958, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуцулка — гуцу́лка 1 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину гуцу́лка 2 іменник жіночого роду мелодія; сорочка розм. Орфографічний словник української мови
- гуцулка — I див. гуцули. II -и, ж., розм. 1》 Гуцульська мелодія до танцю. || Танець, що виконується під таку мелодію. 2》 Чоловіча вишита сорочка зі стоячим коміром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуцулка — Народний танець українців Прикарпаття — гуцулів. Музичний Словник-довідник музичних термінів
- гуцулка — Гуцу́лка, -лки, -лці; -цу́лки, -цу́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гуцулка — Гуцулка, -ки ж. 1) Жительница гуцульщини. Желех. 2) Родъ народной пѣсни, напѣва. Желех. Словник української мови Грінченка