1. Орфографічний словник української мови

гуцулка

гуцу́лка 1

іменник жіночого роду, істота

про жінку, дівчину

гуцу́лка 2

іменник жіночого роду

мелодія; сорочка

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гуцулка — I див. гуцули. II -и, ж., розм. 1》 Гуцульська мелодія до танцю. || Танець, що виконується під таку мелодію. 2》 Чоловіча вишита сорочка зі стоячим коміром. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гуцулка — Народний танець українців Прикарпаття — гуцулів. Музичний Словник-довідник музичних термінів
  3. гуцулка — Гуцу́лка, -лки, -лці; -цу́лки, -цу́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гуцулка — ГУЦУ́ЛКА¹ див. гуцу́ли. ГУЦУ́ЛКА², и, ж; розм. 1. Гуцульська мелодія до танцю. Бабине приговорювання не могло його вигулити з дучки [виманити з нори], аж доки дід не сів на порозі і не заграв гуцулки в сопівку [сопілку] (Черемш., Тв. Словник української мови в 11 томах
  5. гуцулка — Гуцулка, -ки ж. 1) Жительница гуцульщини. Желех. 2) Родъ народной пѣсни, напѣва. Желех. Словник української мови Грінченка