гущавина

гуща́вина

[гушчавиена]

-ние, д. і м. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гущавина — ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В. Словник синонімів української мови
  2. гущавина — Бурелом, виліски, густвина, густощі, гуща, гущава, гущавінь, гущак, гущики, гущина, гущінь, гущовина, дебра, дебрі, джунглі, загар, загарник, запуст, зарості, карачі (густий чагарник), мереч (непролазний ліс), мереча, непроглядь, непролазні... Словник синонімів Вусика
  3. гущавина — Гущавина, -ни ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374. Словник української мови Грінченка
  4. гущавина — гуща́вина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. гущавина — Гуща́вина́ і гущовина́, -ни́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гущавина — -и, ж. 1》 Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. || чого. Густі зарості чого-небудь. 2》 Те саме, що гуща 1), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. гущавина — Хащі, нетрі, зарості; гущава, гущавінь, гущина, гущак, р. гуща. Словник синонімів Караванського
  8. гущавина — ГУЩА́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Вас., III, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 66); // чого. Словник української мови в 11 томах