гущавина
Бурелом, виліски, густвина, густощі, гуща, гущава, гущавінь, гущак, гущики, гущина, гущінь, гущовина, дебра, дебрі, джунглі, загар, загарник, запуст, зарості, карачі (густий чагарник), мереч (непролазний ліс), мереча, непроглядь, непролазні, непрохіддя, непрохідні, нетрища, нетрище, нетрі, плетиво, хабник, хамник, хащ, хаща, хащинла, хащі, хмереччя, чагариння, чагарі, чагаровиння, шалина
Фразеологічні синоніми: лісова трущоба; непролазна гущавина; непролазні хащі; непрохідний ліс; непрохідні нетрі; непрохідні хащі; чорна гущавина
Джерело:
Словник синонімів української мови Вусика
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гущавина — гуща́вина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гущавина — Хащі, нетрі, зарості; гущава, гущавінь, гущина, гущак, р. гуща. Словник синонімів Караванського
- гущавина — [гушчавиена] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- гущавина — -и, ж. 1》 Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. || чого. Густі зарості чого-небудь. 2》 Те саме, що гуща 1), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
- гущавина — ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В. Словник синонімів української мови
- гущавина — Гуща́вина́ і гущовина́, -ни́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гущавина — ГУЩА́ВИНА, и, ж. 1. Місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо. В лісі, в гущавині, лежить, схилившись на лікоть, Петруня (Вас., III, 1960, 356); Вузенька стежка вела в саму гущавину (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 66); // чого. Словник української мови в 11 томах
- гущавина — Гущавина, -ни ж. Чаща, густо заросшее мѣсто. Левиц. І. 374. Словник української мови Грінченка