дбайливий

дбайли́вий

[дбайливией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дбайливий — (який турбується про когось, щось) уважний, турботливий, діал. (бережливий) кукібний. Словник синонімів Полюги
  2. дбайливий — дбайли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. дбайливий — (хто) дбалий, клопітний, клопітливий, кн. турботливий, сповнений турбот; (- руки) хазяйський; (догляд) старанний, ретельний, пильний, добросовісний, сумлінний, о. материнський. Словник синонімів Караванського
  4. дбайливий — -а, -е. Який дбає, піклується про кого-, що-небудь. || Старанний, пильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дбайливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Словник синонімів української мови
  6. дбайливий — Дбайли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дбайливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ, а, е. Який дбає, піклусться про кого-, що-пебудь. А тим часом у дбайливої господині-паніматки вже й обід постиг (Н.-Лев., І, 1956, 138); Бідно живе Василь, як і всі трудівники-смерди. Але руку господарів дбайливих видно скрізь (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
  8. дбайливий — Дбайливий, -а, -е = дбалий. Борз. у. Словник української мови Грінченка