дбайливий
ДБАЙЛИ́ВИЙ, а, е. Який дбає, піклусться про кого-, що-пебудь.
А тим часом у дбайливої господині-паніматки вже й обід постиг (Н.-Лев., І, 1956, 138);
Бідно живе Василь, як і всі трудівники-смерди. Але руку господарів дбайливих видно скрізь (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523);
// Старанний, пильний.
Після тяжкого поранення йому довгий час потрібний був дбайливий догляд (Рад. Укр., 27.1 II 1946, 3);
Дбайливий догляд за плантаціями, боротьба з шкідниками і бур’янами — ось що вирішує долю врожаю (Рад. Укр., 17.III 1949, 3);
*Образно. Все це вимагало господаря, вимагало щоденного дбайливого ока (Ле, Міжгір’я, 1953, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дбайливий — (який турбується про когось, щось) уважний, турботливий, діал. (бережливий) кукібний. Словник синонімів Полюги
- дбайливий — дбайли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- дбайливий — (хто) дбалий, клопітний, клопітливий, кн. турботливий, сповнений турбот; (- руки) хазяйський; (догляд) старанний, ретельний, пильний, добросовісний, сумлінний, о. материнський. Словник синонімів Караванського
- дбайливий — [дбайливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- дбайливий — -а, -е. Який дбає, піклується про кого-, що-небудь. || Старанний, пильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дбайливий — ДБАЙЛИ́ВИЙ (який дбає, турбується про когось, щось), ТУРБО́ТЛИВИЙ, КЛОПІТЛИ́ВИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ДБА́ЛИЙ розм., ДБА́ЙНИЙ діал.; БЕ́РЕЖНИЙ, КУКІ́БЛИВИЙ діал., КУКІ́БНИЙ діал., ПАЗОВИ́ТИЙ діал., ПОКЛА́ДНИЙ діал. (який уміє берегти, зберігати щось). Словник синонімів української мови
- дбайливий — Дбайли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дбайливий — Дбайливий, -а, -е = дбалий. Борз. у. Словник української мови Грінченка