двадцятий

двадця́тий

[двадз'ц’атией]

м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двадцятий — двадця́тий числівник порядковий Орфографічний словник української мови
  2. двадцятий — -а, -е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника двадцять. || у знач. ім. двадцятий, -того, ч.; двадцята, -тої, ж. Двадцяті роки — від 20-го до 29-го року кожного століття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двадцятий — Двадця́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. двадцятий — ДВАДЦЯ́ТИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника два́дцять. Семен починав уже двадцятий рік, коли старий помер (Коцюб., І, 1955, 104); Двадцятий вік гуде у штурмах, Де кожен день, немов набій (Мал. Словник української мови в 11 томах
  5. двадцятий — Двадцятий, -а, -е чис. Двадцатый. Уже Павлусеві минув і двадцятий, вже б він. і на вечорниці пішов так мати не пуска. Стор. І. 61. Словник української мови Грінченка