двадцятий
ДВАДЦЯ́ТИЙ, а, е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника два́дцять.
Семен починав уже двадцятий рік, коли старий помер (Коцюб., І, 1955, 104);
Двадцятий вік гуде у штурмах, Де кожен день, немов набій (Мал., Звенигора, 1959, 206);
// у знач. ім. двадця́тий, того, ч.; двадця́та, тої, ж.
Покритка попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались Й чужі не приймають! Старці навіть цураються! А панич не знає З двадцятою, недоліток, Душі пропиває! (Шевч., І, 1951, 242).
Двадця́ті роки́ — від 20-го до 29-го року кожного сторіччя.
Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Н.-Лев., III, 1956, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двадцятий — двадця́тий числівник порядковий Орфографічний словник української мови
- двадцятий — [двадз'ц’атией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- двадцятий — -а, -е. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника двадцять. || у знач. ім. двадцятий, -того, ч.; двадцята, -тої, ж. Двадцяті роки — від 20-го до 29-го року кожного століття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двадцятий — Двадця́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двадцятий — Двадцятий, -а, -е чис. Двадцатый. Уже Павлусеві минув і двадцятий, вже б він. і на вечорниці пішов так мати не пуска. Стор. І. 61. Словник української мови Грінченка