дерти

де́рти

ертие]

деиру, деиреш, деиреимо, деиреите; нак. деири, деир'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерти — де́рти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дерти — ДРАТИ рвати, розривати, роздирати, шматувати; (лико) відривати, відокремлювати; (проценти) здирати; (шкуру) лупити, П. оббирати, грабувати; (- ціну) правити, заправляти; (рот ложкою) дряпати, подразнювати; (як Сидорову козу) карати, сікти, бити; (одяг) зношувати; (щодуху) втікати, мчати. Словник синонімів Караванського
  3. дерти — і драти, деру, дереш; мин. ч. дер, дерла, дерло і драв, драла, драло; наказ. сп. дери; недок. 1》 перех. Рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати. || Зношувати до дірок (одяг, взуття). 2》 перех. Відриваючи що-небудь, відокремлювати. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дерти — де́рти 1. рвати (м, ср, ст) ◊ де́рти ла́ха → лах ◊ де́рти морду → морда ◊ де́рти пи́сок → писок ◊ ко́ти де́рти = кіт І́. 2. утікати (м, ср, ст): Шудра дер перший. За ним хтось стріляв (Нижанківський)|| = брикати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дерти — Дри багачів, бо бідний і так обдертий. Відпрошувався бідний, якого грабили за податок. Деріть, та великі ростіть і на нові заробіть. Желають шевці, чи кравці дітям, даючи їм нове обув'я, або одежу. Ліпше дерти, як умерти. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дерти — Ру, -реш, недок. Проводити статевий акт. Ми сотворили би любовне дерево, ми виросли б аж до неба, я дер би її, як мавпа дере папір (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  7. дерти — див. грабувати; дряпати; рвати; тікати Словник синонімів Вусика
  8. дерти — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  9. дерти — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док. Словник синонімів української мови
  10. дерти — Де́рти, деру́, дере́ш; дер, де́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дерти — ДЕ́РТИ і ДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. дер, де́рла, де́рло і драв, дра́ла, дра́ло; наказ. сп. дери́; недок. 1. перех. Рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати. Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере — і чорт не розбере! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  12. дерти — Дерти, деру, -реш гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх 2. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135. Словник української мови Грінченка