1. Приповідки або українсько-народня філософія

дерти

Дри багачів, бо бідний і так обдертий.

Відпрошувався бідний, якого грабили за податок.

Деріть, та великі ростіть і на нові заробіть.

Желають шевці, чи кравці дітям, даючи їм нове обув'я, або одежу.

Ліпше дерти, як умерти.

Оправдують себе деришкури, буцім то їм грозить голодова смерть.

Тоді дери лико, коли відстає.

Все роби у свою пору, бо як спізниш, то утратиш.

Піп — дерун: дере і з живого, і з мертвого.

Про попа, який дуже любить гроші.

Дзвін, дзвонити

Нехай собі дзвонить, його ніхто на панщину не гонить.

Про того, хто не працює і може багато говорити.

Чув дзвін, та не знає звідки він.

Щось чув про те, що говориться, але не знає головного і не орієнтується в ситуації.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерти — де́рти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дерти — ДРАТИ рвати, розривати, роздирати, шматувати; (лико) відривати, відокремлювати; (проценти) здирати; (шкуру) лупити, П. оббирати, грабувати; (- ціну) правити, заправляти; (рот ложкою) дряпати, подразнювати; (як Сидорову козу) карати, сікти, бити; (одяг) зношувати; (щодуху) втікати, мчати. Словник синонімів Караванського
  3. дерти — [дертие] деиру, деиреш, деиреимо, деиреите; нак. деири, деир'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. дерти — і драти, деру, дереш; мин. ч. дер, дерла, дерло і драв, драла, драло; наказ. сп. дери; недок. 1》 перех. Рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати. || Зношувати до дірок (одяг, взуття). 2》 перех. Відриваючи що-небудь, відокремлювати. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дерти — де́рти 1. рвати (м, ср, ст) ◊ де́рти ла́ха → лах ◊ де́рти морду → морда ◊ де́рти пи́сок → писок ◊ ко́ти де́рти = кіт І́. 2. утікати (м, ср, ст): Шудра дер перший. За ним хтось стріляв (Нижанківський)|| = брикати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. дерти — Ру, -реш, недок. Проводити статевий акт. Ми сотворили би любовне дерево, ми виросли б аж до неба, я дер би її, як мавпа дере папір (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу
  7. дерти — див. грабувати; дряпати; рвати; тікати Словник синонімів Вусика
  8. дерти — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  9. дерти — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док. Словник синонімів української мови
  10. дерти — Де́рти, деру́, дере́ш; дер, де́рла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дерти — ДЕ́РТИ і ДРА́ТИ, деру́, дере́ш; мин. ч. дер, де́рла, де́рло і драв, дра́ла, дра́ло; наказ. сп. дери́; недок. 1. перех. Рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати. Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере — і чорт не розбере! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  12. дерти — Дерти, деру, -реш гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх 2. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135. Словник української мови Грінченка