диявольський

Значення в інших словниках

1. диявольський — дия́вольський прикметник Орфографічний словник української мови
2. диявольський — Бісів, бісівський, сатанівський, чортів, чортячий, гемонський, анахтемський, р. дідьчий; П. злий, віроломний, підступний, гадючий; (задум) жахливий, потворний, жорстокий, демонічний, мефістофельський, пекельний; (обстріл) нестримний, навальний, інтенсивний, гураганний; ЛАЙ. проклятий, проклятущий. Словник синонімів Караванського
3. диявольський — -а, -е. 1》 Прикм. до диявол. || перен. Такий, як у диявола; підступний, злий. 2》 розм. Надзвичайно сильний за ступенем вияву. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. диявольський — дия́вольський: ◊ дия́вольський млин → млин Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. диявольський — ПІДСТУ́ПНИЙ (який своєю поведінкою прикриває злі наміри; властивий такій людині), ПІ́ДЛИЙ, ПІДЛО́ТНИЙ, ОБЛУ́ДНИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КА́ВЕРЗНИЙ розм., ОБЛУ́ДЛИВИЙ розм.; ПЕКЕ́ЛЬНИЙ розм., ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ розм., ГАДЮ́ЧИЙ розм., ЗМІЇ́НИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. диявольський — Дия́вольський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. диявольський — ДИЯ́ВОЛЬСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до дия́вол. День і ніч, літо і зиму святий [з книги «Житія»] мужньо обганявся на стовпі від мирських диявольських спокус (Козл., Ю. Крук, 1957, 396); Париж, Париж, диявольський казан (це ж ти так звав його, Огюст Барб’є?... Словник української мови в 11 томах
8. диявольський — Диявольський, -а, -е Дьявольскій. Тоді повів Ісуса дух на спокусу диявольську. Єв. Мт. IV. 1. Бачить диявольський син, що бісова баба гаразд таки засмутила чоловіка. Стор. І. 3. Словник української мови Грінченка