1. Орфоепічний словник української мови

довготривалий

довготрива́лий

[доўготриевалией]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довготривалий — довготрива́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довготривалий — Тривалий, довгочасний, довгий; пор. ДОВГОВІЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. довготривалий — -а, -е. Який довго триває, існує і т. ін.; довгочасний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. довготривалий — ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. довготривалий — ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, а, е. Який довго триває, існує і т. ін.; довгочасний. Хліб засихає на полі, спалений довготривалою спекою (Кол., Терен.., 1959, 52). Словник української мови в 11 томах