1. Орфоепічний словник української мови

донька

до́нька

[дон'ка]

-н'кие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -н'ок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. донька — до́нька іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. донька — -и, ж., розм. Те саме, що дочка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. донька — ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. Словник синонімів української мови
  4. донька — До́нька, -ньки, -нці; до́ньки, до́ньок, -нькам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. донька — ДО́НЬКА, и, ж., розм. Те саме, що дочка́. Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59); — Оце вона і є Горпинка, удови Явдохи Гопти донька, — пояснив рудобородий (Донч., III, 1956, 15). Словник української мови в 11 томах
  6. донька — Донька, -ки ж. ум. отъ доня. Словник української мови Грінченка